Немов потоки з гір, біжать літа,
І нам не наздогнати їх ніколи,
А в снах зринає юність золота
У стінах найріднішої нам школи.
І хочеться, щоб зупинився час
Й не рахував так невблаганно роки.
Забігти хочеться із дзвоником у клас,
Де йтимуть згідно з розкладом уроки.
Де всі проблеми зводились лишень
До формули, задачі чи рівняння,
Де було щось нове приносив кожний день.
Тут мої друзі, тут моє кохання…