Сайт вчителя математики та основ здоров'я Ткачук Інни Володимирівни

   





Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Besucherzahler
счетчик посещений

Я сам будую своє життя

Я сам будую своє життя

Година спілкування

Мета: формувати в учнів відповідальність за свої вчинки, навички спілкування в колективі; формувати активну життєву позицію, вміння бути самим собою; розвивати логічне мислення, увагу, комунікативність, уміння аналізувати власні вчинки, давати їм моральну оцінку; виховувати  високі моральні якості.

Обладнання: заготовки листів, завдання для груп, ватман, маркери, роздаткові картки,  цеглинки, дах, квіти з кольорового паперу.

Хід заходу

Учитель.

У драмі людській небагато дій:

Дитинство, юність, молодість і старість.

Роби, що хоч, ридай або радій —

Неси свій хрест.

Все інше — позосталість.

Настане час, і піде все в архів,

Уламки долі винесе на сушу.

Життя — спокута не своїх гріхів,

Життя — це оббирання реп'яхів.

Що пазурами уп'ялися в душу

                       (Ліна Костенко).

Дорогі друзі,   через кілька років ви вже будете самостійними, дорослими людьми зі своїми поглядами на життя, зі своїми моральними цінностями. Кожен з вас обере в майбутньому свій шлях. Та який би ви шлях не обрали, для того щоб життя було барвистим, світлим, варто кольори підбирати уже сьогодні, щоб відчути себе справжньою людиною, потрібною, цікавою, інтелігентною, а головне – милосердною. 

Ви є будівничими свого майбутнього. Сьогодні ми з вами уявимо себе в ролі будівельників і спробуємо побудувати, змоделювати свої взаємини з людьми...

Вправа «Клубок»

Але для початку зверніть увагу на цей клубок ниток, який би я порівняла з клубком життя,зітканим із ниток буття, наших думок, почуттів. Почнімо його розмотувати і при цьому будемо говорити, яким ми бачимо навколишній світ, за що ми його любимо,   

(Діти розмотують клубок і говорять: «Я люблю цей світ за те, що...».)

Учитель. Ось і вийшло у нас із вами замкнене коло наших емоцій та почуттів. Так і в світі все зв'язано, все переплітається. І кожен із вас є частинкою цього світу. Як важливо уважно дивитися навколо себе. Адже людям, що навколо нас, може бути дуже незручно від нашої бездушності, нашої байдужості, нашої невихованості. Будуючи людське суспільство, дуже важливо по-людськи побудувати і себе.

Кожна людина формує себе як особистість з раннього дитинства. А що ж таке особистість? Це те , що відрізняє одну людину від іншої, це як будинок, де кожна цеглинка – риса вашого характеру

Із яких же якостей споруджують будинок  особистості, як ви вважаєте?

(Відповіді учнів.)

Учитель. Для сьогоднішнього нашого будівництва ми приготували з вами будівельний матеріал. А оскільки будівництво наше незвичайне, то і матеріал у нас особливий — кращі ваші якості. Хай кожен із вас у будову загального Будинку особистості дасть одну свою цеглину — одну свою кращу якість. Отже, починаймо.

Вправа «Будинок особистості»

Першим у будь-якому будівництві закладають фундамент, бо саме від нього залежить міцність будинку.

Що, на вашу думку, ми повинні закласти у фундамент Будинку особистості?

(Здібності, здоров’я, родина, темперамент, традиції і звичаї народу, інтуїція.)

Стіни можна порівняти з характером людини. З яких цеглинок, на вашу думку, ми побудуємо стіни Будинку особистості?

 (Доброта, любов, дружба, розуміння, милосердя, толерантність, повага, чесність, справедливість,  дисциплінованість, принциповість, мужність, ініціативність, наполегливість, працелюбність,  акуратність , щирість, відкритість, відвертість, чуйність, доброзичливість , довірливість, ввічливість, мудрість, порядність, цікавість, гідність,  відкритість,  старанність, лідерство, вдячність, , скромність, організованість тактовність, вимогливість, відповідальність, дотримання слова, щедрість, відданість, колективізм, розсудливість,  товариськість, гордість, організованість, захопленість, ощадливість, енергійність, послідовність)

Що може бути світлом у віконці нашого будиночка?

 (Уміння любити людей.)

І нарешті, що завершує будь-який будинок? Правильно. Це його дах. У нашому розумінні — це те, до чого прагне особистість.

(Мрія, ціль, реалізація планів,опанування професією(професійність), створення сім’ї )

Що прикрасить наш будинок?

( кольорова квітка, на пелюстках якої слова: життєрадісність, оптимізм, зовнішній вигляд, духовність, захоплення)

Ось і побудували ми прекрасну будівлю — Будинок особистості.

Мені б дуже хотілося, діти, щоб кожен із вас побудував такий прекрасний будинок у своїй душі і беріг його від усього, що могло б його зруйнувати.

Учениця. Запам'ятай, дитино, з юних літ

На все життя, щоб знала, як прожити:

Людина для добра приходить в світ

Й покликана завжди добро тво­рити.

Нелегко це, що б хто не говорив.

Й не кожному зробити це вда­ється,

Бо в світі стільки смертних є гріхів,

Що доброта не завжди йде до серця.

Та ти людина і тому учись

Добро творити, людям спів­чувати.

До цього світу пильно при­дивись,

Злим помислам навчися лад да­вати.

Йди з добротою — це собі затям,

Із ласкою, прихильністю, при­вітно.

Й не розлучайся з добрим по­чуттям.

Хай доброта в душі суцвіттям квітне.

Вправа «Аукціон»

Учитель. Дуже часто нам важко зробити правильний вибір у житті, особливо тоді, коли ми опиняємось у складних ситуаціях. Сьогодні ми поговоримо про ті чинники, які впливають на наші рішення. Для початку проведемо гру-аукціон «Як розпорядитися своїм життям». На початку гри прошу кожного написати своє ім'я на кожній із 10-ти карток, які вам було роздано. Уявіть, що кожна з них — це частинка вашої особистості, отже, картки на аукціоні потрібно зберегти.

Через хвилину перед вами постане вибір: «витратити» чи «заощадити» свої картки. На «продаж» буде виставлено різноманітні «товари» по парі. Правила гри не дозволяють купити обидва товари, тільки щось одне або нічого. Зрозуміло, що коли закінчаться картки, вже нічого не можна буде купити.

Ви готові розпочати гру? Тоді не гаймо часу.

Перша пара товарів:

А — чудова квартира або будинок (1 картка).

Б — новий автомобіль на вибір (1 картка).

Друга пара товарів:

А — захоплива подорож у будь-яку країну світу (2 картки).

Б — можливість дружити з тією людиною, з якою тобі дуже хочеться дружити (2 картки).

Третя пара товарів:

А — можливість стати найбільш популярною людиною серед своїх товаришів на 2 роки (1 картка).

Б — можливість мати одного справжнього друга (2 картки).

Четверта пара товарів:

А — можливість закінчити престижний університет (2 картки).

Б — можливість заснувати прибуткову компанію (2 картки).

П'ята пара товарів:

А — можливість мати щасливу сім'ю (3 картки).

Б — можливість здобути всесвітню славу (3 картки).

Шоста пара товарів:

А — можливість змінити якусь одну рису в своїй зовнішності (1 картка).

Б — відчуття спокою протягом усього життя (2 картки).

Сьома пара товарів:

А — 5 років «королівського життя» (2 картки).

Б — любов та повага тих людей, які є для тебе найдорожчими (2 картки).

Восьма пара товарів:

А — чиста совість (2 картки).

Б — можливість стати успішним в улюбленій професії (2 картки).

Дев'ята пара товарів

А — можливість створити диво для того, кого ти любиш (2 картки).

Б — можливість прожити заново одну подію свого життя (2 картки).

Десята пара товарів:

А -— 7 додаткових років життя (3 картки).

Б — безболісна смерть, коли настане час (3 картки).

Більше не дозволяється робити покупки. Ті картки, що не були використані, вважаються знеціненими. Давайте обговоримо ваші покупки.

Мій життєвий вибір.  

          Яка покупка подобається вам найбільше?

          Чи шкодуєте, що не зробили якусь покупку?

          Чи хотілося б вам поміняти деякі правила гри? (Обговорення.)

Учитель. Пам'ятайте! Правила гри можна змінити, але життя — це не гра! Не можна повторити вже зроблений вибір чи скасувати прийняте в минулому рішення. Це демонструє нам наступна гра.

Гра «Скріпка».

Учитель. Для гри викликаються 4 учасники, які отримують по одній звичайній канцелярській скріпці. їм пропонується, за командою класу, на швидкість розігнути скріпку.

Після того, як усі впораються із завданням, дається наступна команда: кожен повинен повернути своїй (скріпці попередній вигляд. Гравці демонструють класу отримані вироби.

Учитель. Діти, ви розумієте: те, що ми бачимо, назвати скріпками важко. Пригадайте, як швидко ви розігнули скріпки і як нелегко було скласти їх назад. Ось так і в житті: швидко можна наробити безглуздих помилок, але виправити їх нелегко, а іноді й неможливо.

Одним із головних чинників, які визначають прийняття рішень, є характер людини. Пропоную назвати позитивні та негативні риси характеру — запишемо їх у дві колонки на дошці.

Вправа «Мій характер»

Учні називають риси (наприклад, доброзичливість, почуття гумору, доброта, чуйність, сміливість, привітність, уважність, тактовність, щедрість тощо — позитивні; байдужість, грубість, боягузтво, зрадливість, заздрість, нахабство, жадібність, брехливість тощо — негативні.

Учитель. Назвіть, які з перелічених рис ви б хотіли мати, а я навпроти них поставлю відмітку.

          Назвіть риси, які, на вашу думку, у вас є.

          Назвіть риси, які ви хотіли б бачити у свого друга. (Відповіді учнів.)

Учитель. Отже, як бачимо, усім подобаються і в собі, і в інших позитивні риси характеру. Негативні ж ми намагаємося приховати, замаскувати. Задумайтесь, які риси переважають у вашому характері. Чи не вимагаєте ви від інших більшого, ніж робите самі?

Вважається, що правильна модель поведінки відповідає «золотому правилу»: «Стався до інших людей так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе».

Давайте обговоримо це правило.

·        Як ви вважаєте, чи допомагатиме воно в житті?

·        Як ви хочете, щоб ставилися до вас оточуючі?

·        Що потрібно робити, щоб люди ставилися до вас добре?

·        Серед яких саме людей ви хотіли б мати авторитет? Чи до тих людей ми прислухаємося, демонструє нам гра.

Гра «Вірю — не вірю».

Один учень виходить із класу, а інші ховають певний предмет (наприклад, книгу). Учень із зав'язаними очима повинен знайти її. Троє попередньо обраних учнів дають йому правильні інструкції, куди потрібно рухатися, щоб знайти книгу. Інші троє учнів навмисне дають йому неправильні підказки. Якщо через 5 хвилин книгу не знайдено, виграє команда, яка неправильно підказувала, і навпаки.

Учитель. Ця гра демонструє, що правильний вибір залежить тільки від нас, від нашого власного характеру. А поради потрібно приймати лише від мудрих, досвідчених людей, які не бажають нам зла.

          Чому важко завжди робити правильні вчинки або поводитися належним чином?

          Чому треба робити правильні вчинки, якщо неправильні здають¬ся такими легкими та привабливими?

(Відповіді учнів.)

Учитель. Треба бути сміливою людиною, щоб зробити правильний вибір за складних обставин. Це означає, що, незважаючи на труднощі, ти надаєш перевагу складній ситуації, якщо вважаєш її правильною. Наслідки такого рішення можуть бути небезпечними, але смілива людина все одно свідомо обере правильний шлях.

Зараз я розповім історію про сміливість у реальному житті. Багато років тому у Голландії жив хлопчик на ім'я Пітер. Одного разу він пішов провідати хворого друга, що жив за дамбою. Матері Пітер пообіцяв повернутися засвітла.

Провідавши друга, хлопчик пішов додому вздовж каналу. Він помітив, що після осінніх дощів у каналі піднявся рівень води і хвилі билися об стіну дамби з великою силою.

Коли Пітер уже наближався до свого міста, він почув звук, що змусив його зупинитися — звук води, що ллється. Він глянув униз і побачив, що через невелику дірочку в дамбі просочується вода.

Як і кожен голландський хлопчик, Пітер розумів, що то була небезпечна  ситуація:   морська  вода  здатна  швидко  перетворити маленьку дірочку на величезну діру, і тоді значні території будуть затоплені морем.

Пітер знав, що треба робити в такій ситуації. Він закрив рукою отвір і вода перестала просочуватися крізь дамбу. Хлопчик задоволено посміхнувся і промовив до моря: «Я не дам тобі затопити мою Батьківщину». Потім він почав кликати на допомогу.

На жаль, його ніхто не почув. Тим часом почали спускатися сутінки і похолодало. Рука Пітера затерпла і почала боліти. Він подумав, що його мама, мабуть, хвилюється, оскільки він не повернувся додому вчасно. Але вона могла подумати, що він заночував у свого друга. Вночі рука Пітера зовсім заніміла, повіки стали важкими, але він не заснув. Час від часу він розтирав занімілу руку і думав про те, що вода не повинна зруйнувати дамбу. Так минула ніч.

Рано вранці Пітера знайшов один чоловік, що почув його стогін по дорозі на роботу. «Тобі дуже боляче?» — запитав він у хлопчика. «Ні, — простогнав Пітер. — Я утримую воду, скоріше кличте людей на допомогу».

Той чоловік підняв тривогу, прибігли мешканці міста і полагодили дамбу. Небезпеку було усунено. Люди віднесли хороброго хлопчика додому, а пізніше Пітер став героєм Голландії, який урятував свою країну від затоплення.

Хтось може подумати, що закрити рукою дірку в дамбі — не такий уже й геройський вчинок, але, щоб прийняти таке рішення, Пітер мав бути хороброю людиною. Йому було лише 8 років, а він вирішив залишитися наодинці з холодною темрявою ночі, щоб урятувати дамбу від зруйнування. Він розумів, що такий вчинок був правильним, хоча це спричинило біль та незручності для нього особисто.

(Обговорення оповідання. Як підсумок заняття учитель пропонує дітям скласти правила поведінки в класі, які відповідали б «золотому правилу».)

Учитель. Кожна людина може помилятися. Розвиваючи свій характер, ми вчимося на власних помилках, і це допомагає нам робити правильний вибір у майбутньому. Отже, необхідно намагатися робити правильні вчинки, приймати правильні рішення незалежно від того, чи сприяють цьому обставини. Закінчити сьогод­нішню розмову з вами я хочу словами Стендаля, які, власне кажу­чи, об'єднують все сказане вами сьогодні: «Щоб добре жити серед людей, не треба жити для себе». Людина повинна жити для людини!Будьмо милосердними, не скупімося на добро, поспішаймо його творити. І хай ваше майбутнє буде сповнене радості любові і щастя.