Сайт вчителя математики та основ здоров'я Ткачук Інни Володимирівни

   





Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Besucherzahler
счетчик посещений

На Україні люди всі гостинні

 

Свято Першого уроку для учнів 5 класу

Мета: розширити знання дітей про Україну — рідну Батьківщину; формувати громадянські якості учнів: патріотизм, людяність, працьовитість; виховувати любов до рідного краю, його традицій, історії.

Обладнання: державні символи України (плакати);  на столі на вишитому рушникові коровай, букет з квітами з рослин-символів України.

Хід уроку

Вчитель. На Україні люди всі гостинні,

Ці звичаї живуть у нас в віках

І дорогих гостей завжди стрічають

Хлібиною в барвистих рушниках.

Запрошую я всіх  на наше свято

Де щиро рада гостей привітати.

Тож хлібом-сіллю друзів зустрічаю,

Хай в кожній хаті будуть короваї!

Дорогі діти, батьки, гості! Дозвольте щиро привітати  вас із  цим чудовим і незвичайним  святом - Днем Знань ! У цей самий час усі учні України сіли за шкільні парти, щоб почати новий навчальний рік і штурмувати нові вершини знань, які стануть потрібними кожному у житті.

Україна — це наш рідний край,  дорога і мила Вітчизна, земля, де ми народились, уперше побачили і пізнали світ, почули колискову пісню, рідну мову, відчули любов і ласку. Це наша найдорожча у світі Батьківщина. Вона для кожного з нас одна, як і мама, бо

"Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину".

Так писав у своїх віршах відданий син України В. Симоненко, патріот і справжній мужній громадянин. Як і рідну матір ми не вибираємо, так і Батьківщину людина не вибирає, але прикипає до неї всім серцем, як і до рідної неньки, проймається великою і світлою любов'ю на все своє життя. От і ми почнемо нашу дорогу до знань з любові до рідного краю, з тих найвищих на землі почуттів, без яких немислиме життя.

Учень 1.  Де зелені хмари яворів

Заступили неба синій став,

На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

Всі народи бачиш ти з висот,

Всі долини і гірські шпилі.

Де ж найкраще місце на землі?

Сонце посміхнулося здаля:

Правда, я все бачу з висоти.

Всі народи рівні. А земля

Там найкраща, де родився ти!

Вчитель. Наша рідна Україна живе. Вона цвіте калиновим цвітом, молодіє вербовими гілками, співає солов'їним голосом і говорить своєю рідною мовою. Як тополя, гордо стоїть серед Європи. І цей край ми повинні зробити найпрекраснішим. Бо це — наша рідна земля, яка дає нам силу, наснагу, життя.

Учень 2. Україно! Мій коханий краю!

Мати наша, рідна і свята!

Небо чисте над тобою маю,

Медом пива диха золота.

Ми з тобою завжди, Україно,

Ми з тобою разом повсякчас,

Поки б'ється в грудях серце вірне.

І допоки в душах жар не згас.

Вчитель. Ми  повинні виховувати в собі високі почуття національної гордості та гідності.. Маючи і знаючи своє коріння, ми — нація, гідна шани і подиву, яку шалені вітри історії не знищили, що вийшла з усіх випробувань, зберігши свою мову, пісню, культуру, щоб передати новим поколінням. Кожен з нас — маленька часточка великого народу, великої родини. І коли наші спортсмени здобували медалі на Пекінській олімпіаді, вдало виступали на конкурсі «Євробачення» Руслана, Ані Лорак, злітав найбільший літак у світі «Руслан» , створений українськими конструкторами, ми всі відчували гордість і радість за нашу незалежну державу і радо вітали синьо-жовтий прапор , що високо піднімався  у небо, промовляючи усьому світові  «Є така держава – Україна!».

Учень 3. Віддавна народи світу   

Мають власні прапори,

Наче долю горду й світлу     

Піднімають догори.        

В будь-якій чужій країні        

Я завжди усім казав:     

— В мене прапор жовто-синій...

Це колосся й небеса.     

З'єднуй фарби — жовту й синю

У гармонію одну:

Хліб дарує людям силу,

Небо — віру і мету.

Вчитель. Прекрасно сказано про державні символи України у легенді.

 Давно-давно колись жила собі жінка. І було у неї три сини. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Попідростали і вирішили піти у світ.

- Мамо, довкола так багато несправедливості., людського горя. Піду я, допоможу кожному, кого спіткало  біда.

- Ну що ж, сину, йди, - сказала йому мати, - та пам'ятай рідну домівку, землю, на якій ти зростав.. І подарувала йому  вінок, сплетений з вербового та калинового гілля, прикрашеного трьома золотими колосками із батьківського поля  .

Минув час, і завдяки своїй доброті та щирості, вмінню допомогти ближньому став старший син великим князем, а вінок, котрий подарувала йому мати, перетворився на золоту трьохпроменеву корону, що зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя. Дали першому синові ім'я Тризуб, а знак, подарованому йому матусею, назвали гербом.

Учень 4. Золотий тризуб на блакитному тлі - символ влади. Він зустрічається ще з часів Київської Русі, зокрема на монетах Київського князя Володимира Великого. Герб - це частина корони, яку носили київські князі. Чому саме тризуб вважають гербом України? Мабуть, тому, що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. У багатьох казках ви знайдете розповіді про три бажання, три дороги... А ще у тризубові відображено триєдність життя - це батько, мати, дитя, які символізують собою Силу, Мудрість, Любов.

Наш герб — тризуб, це воля, слава, сила.

Наш герб — тризуб. Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем.

Добро і пісню несемо ми людям.

Вчитель.  Настала черга середнього сина.

-  Пустіть мене, мамо, світ подивитися.  Я багато чому навчився, а ще більше чому хочу навчитися. Я хочу поділитися мудрою порадою з добрим людом і пізнати світ.    Гірко було матері прощатися із середнім сином, та така мабуть доля її дітей. Із золотого проміння вранішнього сонця і блакиті синього неба зіткала ненька святковий одяг, щоб назавжди він запам’ятав безхмарне небо над своєю домівкою. Дала в дорогу   цей  жовто-блакитний   одяг. Своїми  звитяжними   ділами син  прославляв   свою  землю, а  мудрістю дивував людей усього світу. І став середній син мудрим правителем, за порадою до якого йшов звідусіль люд. А ім’я йому дали  за незвичайне вбрання  - Прапор.

Учень 5. Національний прапор України - це синьо-жовте полотнище. Синій - це колір неба, води, миру, а жовтий - колір хліба, життя.

Прапор — це державний символ,

Він є в кожної держави.

Це для всіх — ознака сили,

Це для всіх ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє — небо, жовте — жито.

Прапор свій оберігаєм,

Він святиня — знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині.

Ми навіки вже — народом

Українським  є в Україні.

Вчитель. А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мати своєму наймолодшому  подарувала соловейків голос. І одержав син за свою пісню , величний спів  ім'я Гімн.

Учень 6.З давніх-давен люди в урочистих обставинах виконували хвалебні пісні, які з часом стали називатися гімнами, але з ширшим змістом та ідеями.

Слухаючи Гімн Батьківщини, ми завжди згадуємо історію свого народу і сповнюємося гордістю за його бойові та трудові досягнення.

Слова палкі, мелодія врочиста.

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне сонце навкруги.

Вчитель. Ось і підійшла до кінця наша казка. З того часу ідуть поруч три брати - Тризуб, Прапор, Гімн і прославляють рідну неньку.  

Учень 7. Україно моя барвінкова,

Я переконаний твердо у тім,

Що мені усміхнулася доля

Народитись під небом твоїм

Вірний цьому святому куточку,

Де сади — не сади — вишняки,

Мережкову вкраїнську сорочку

Одягну у далекі шляхи.

Учень 8. Я пройду по твоїх росянистих

Незабутих козацьких степах,

Де Чумацький возами повиснув,

Де сам день чебрецями пропах.

Рідна земле, моя Україно,

Знаю житимеш ти у віках,

І цвістиме довічна калина,

Буде небо купатись в житах.

Учень 9. Ми розправимо крила у леті —

Не здолають нас люті вітри,

Бо на сонячній нашій планеті

Українські цвітуть кольори.

Відродився прадавній наш корінь,

Голос предків озвався в мені,

Засвітились провісниці зорі,

Усміхаючись нашій весні.

Для нас ти одна і рідна, і єдина.

Ми зробим все, щоб ти завжди цвіла.

Вчитель. На олімпіаді у Сочі брали участь тисячі спортсменів із сотні країн світу. А скажіть-но будь-ласка, як можна розпізнати, що цей спортсмен належить тій чи іншій державі? Чим відрізняються представники однієї держави від іншої ?

(Мовою, національною кухнею, одягом, фольклором, характером, побутом, традиціями, звичаями і т.д.)

А чи добре ви знаєте свою мову, традиції, звичаї, кухню….? Я пропоную у веселому змаганні перевірити сої знання у конкурсі «Чи добре знаєш ти свою країну ?».

(Дітей об’єднуємо у команди за допомогою жеребкування.).

1 конкурс.  Командам пропонується придумати назву, девіз.

2 конкурс «Народне свято». Назвіть народні свята, опишіть святкування одного з них.

3 конкурс « Скоромовка».  Швидко проказати задану скоромовку

Скоромовка

На город заліз гарбуз,

У землі засів, загруз.

Налетіла враз гроза

Й намочила гарбуза.

Змочив лоба той гарбуз:

- Ох, забув узять картуз.

 1  весела перерва.

Учень 10. Працьовитий Микита

 В школі твір писав Микита:

«Вся сім'я в нас працьовита!

 Ми виконуєм в суботу

всі улюблену роботу:

Тато з гайковим ключем

дзенькає під «Москвичем»,

Мама щіткою і милом

в хаті вікна всі помила,

Й, запаливши в кухні газ,

варить борщ смачний для нас.

Дружно всі у нас працюють!

Я також не ледацюю!

Я роблю для кабана

шкоринки із кавуна!»

Учень 10. Хитра лічилка

Гриць до хлопців: «Я для вас

Гру-лічилку склав — це раз!

Незвичайна і нова, це вже, хлопці, буде два!

Трішки хитра, це вже три!

Приступаємо до гри!

Вані — грушу обкопати,

Юрі — з річки поливати,

Толі — гусінь оббирати,

Вові — груші позбирати...

А кого я не назвав —

Всім на грушу лізти!»

«А тобі що?» — Клим спитав.

«Що? А груші їсти!»

Учень 12. Логічна відповідь

Про бактерії, мікроби мова йшла у класі.

На завершення учитель запитав у Васі:

«Перед тим як з'їсти груші, треба що зробити?»

Вася смачно посміхнувсь: «Звісно... натрусити!»

Учень 13. Я без діла не сиджу

Доки мама пиріжки ліпить безупинку,

Я без діла не сиджу — пробую начинку.

Зів я сиру зо три ложки,

І калини з їв я трошки,

Потім сливу скуштував,

Жменю ягід в рот поклав.

Вже готові пиріжки, їсти б, доки свіжі,

Та стомився я так, що вже не до їжі!

4 конкурс «Хто більше». Командам пропонується назвати якомога більше прислів’їв, приказок.

5 конкурс « Співуча Україна».Командам пропонується  переспівати команду суперників. Додаткові бали команда отримає за допомогу батьків. ( Виконання колискової)

2  весела перерва.

ТЕАТР-ЕКСПРОМТ

Запросіть охочих узяти участь у театрі-експромті. Розподіліть ролі: кошеня, 2 сороки, папірець, вітер, ґанок, сонце тощо. Коли дозволяє час, можна провести репетицію.(Текст сценки читає ведуча, актори-учасники зображують).

Сьогодні кошеня вперше вийшло з дому. Був теплий літній ранок, сонце розкидало свої промені на всі боки. Кошеня всілося на ґанку і стало мружитися на сонці. Раптом його увагу привернули дві сороки, які прилетіли і сіли на огорожу. Кошеня поволі сповзло з ґанку і почало підкрадатися до птахів. Сороки стрекотали без угаву. Кошеня високо підстрибнуло, але сороки фуркнули. Нічого не вийшло. Кошеня стало озиратися навсібіч у пошуках нових пригод. Дув легкий вітер і гнав по землі папірець. Папірець голосно шарудів. Кошеня схопило його, трохи подряпало, покусало і, не знайшовши в ньому нічого цікавого, відпустило. Папірець полетів далі, підхоплений вітром. І тут кошеня побачило півня. Високо піднімаючи ноги, той поважно крокував двором. Потім зупинився, залопотів крилами і проспівав свою дзвінку пісню. З усіх боків до півня збіглися кури. Недовго думавши, кошеня кинулося в зграю і схопило одну курку за хвіст. Але та курка так боляче дзьобнула кошеня, що воно нестямно заволало і побігло назад на ґанок. Тут на нього чекала нова небезпека. Сусідський цуцик, припадаючи на передні лапи, голосно загавкав на кошеня, а потім спробував його вкусити. Кошеня у відповідь злісно зашипіло, випустило кігті і вдарило собаку по носі. Песик утік, тужливо скиглячи. Кошеня відчуло себе переможцем. Воно почало зализувати рану, нанесену куркою. Потім воно почухало задньою лапкою за вухом, розтягнулося на ґанку у весь свій зріст і заснуло. Що йому снилося, ми не знаємо, але воно чомусь увесь час смикало лапою і ворушило вусами уві сні. Так закінчилося перше знайомство кошеняти з вулицею.

6 конкурс «Відгадай загадку»

1 Як не віриш — перевір,

на мені — дванадцять шкір,

А гризнеш — в сльозах полинеш,

бо зовусь я ...(цибулина).

2. Що за грона висять і на сонечку блищать,

Прикрашають кожен сад? Це — солодкий ...(виноград).

3. Подивіться, що за пан! Він смуглястий, як кабан,

Любить всяк його ласун. Це солодкий, що? (Кавун)

4. Ми зеленої всі масті, всі довгасті і смугасті,

Прив'язали нас в рядках на зелених ланцюжках.

Гарбуза ми всі синочки. Звати як нас? (Огірочки)

5.Він поважний і огрядний, він червоний і смачний,

Виглядає як сеньйор. Хто це, діти? (Помідор)

6.Мене смажать, мене варять, хоч отрутою і кроплять,

 Всі мене їдять і хвалять, бо звуся  я …(картопля).

7. В темній я живу коморі, а коса моя надворі,

Гарбузова я сестриця, мене звати ...(морквиця).

8. Ми цукрові, ми кормові, є брати у нас столові.

В полі ми зросли рядками. Люди звуть нас ...(буряками).

8. Вузлувата і листата, а доспіє — головата,

На нозі стоїть одній, сто сорочечок на ній. (Капуста)

9.Я кругленька, червоненька, з хвостиком тоненьким,

На городі мене рвуть і до столу подають. (Редиска)

10.Червоний Макар по полю скакав, а в борщ попав. (Перець)

11. Що то за голова, що лиш зуби й голова? (Часник)

12. Кругла, а не місяць, біла, а не борошно, з хвостиком, а не миша. (Редька)

3 весела перерва.

Учень 14. У кафе

В Київ приїхала я із села,

Мрія давнішня сюди привела.

Довго гуляла святковим я містом,

І захотілося смачно поїсти.

От і кафе (проходить, сідає за столик).

Кличу офіціанта: » «Борщ український, будь ласка, подайте,

Склянку узвару і вареники з м'ясом».

-~Пані, ну що ви! Кафе в нас сучасне.

Ось вам стейк, гамбургер, чизбургер, піцца...

   Що то він каже? І як воно їсться?

   Фанта, мірінда, є спрайт, кока-кола,

Пийте бонакву. А ось пепсі-кола.

Ще є й солодощі — тільки для вас: Ківі, пікнік, помаранч, спікере, марс.

   Може, він лається? (Тихенько про себе)

   Прошу, сідайте!

   Ой... Щось погано... Водички подайте!

Хто його знає, чим він нагодує (вбік каже).

   Дякую. Вибачте, завтра зайду я.

Хоч би мені ті слова переклали.

Швидше додому! До хліба із салом!

Рідне, своє, зрозуміле й смачне...

Більше в кафе не затягнеш мене.

Учень 15. Коли б я був головним держави. (З народного гумору)

Коли б я був головним держави

Багато б дечого зробив.

Зробив би так, щоби жилося всім людям добре,

Поставив би я скрізь дерева

З медових пряників самих,

І ніжки з холодцю свинячі,

щоб з часником росли на них.

Замість лози росли б ковбаси,

А листя все було б — млинці,

Земля була б з самої каші

та з добрих свіжих потрохів.

Ставки б з сметаною стояли.

З лемішки з салом береги,

В ставках вареники б стирчали:

товсті, гарячі та пухкі...

Усі криниці — з добрим квасом,

Та й на печі, щоб не ходить,

А ми б сиділи та й гойдались.

Мов діти в люльці уночі,

Спокійно б раю дожидались,

задерши ноги на печі...

Ну, годі!.. Треба б замовчати,

Щоб хтось ще шиї не набив...

Коли б я був головним держави,

Усе б дочиста це зробив.

7 конкурс «Коли б я був головним держави»

Учням пропонується розказати  міні-проект  президентської програми

Підведення підсумків, вручення призів.

Вчитель. Ось на вишитому рушникові лежить духмяний хліб – основа людського життя, символ достатку і  процвітання народу. За звичаєм хліб на вишитому рушникові як символ любові, щедрості та щирості української душі дарують людям, яких цінують, поважають, дорогим гостям та добрим друзям.

А сьогодні я дарую вам, діти, цей хліб на вишитому рушникові, щоб завжди легкою була ваша дорога у світлу Країну Знань, щоб ви були здорові, щоб синє небо над вашими головами завжди було безхмарним і мирним, а поміж людей, що вас оточують , завжди панували любов, взаєморозуміння, злагода. І щоб ви завжди пам’ятали: ви діти рідної милої України зі своїми звичаями, традиціями, легендами і казками, зі своєю чистою, як роса,  багатою як земля рідною мовою.

А ще я сподіваюсь, що від цієї хвилини не бажаними гостями, а добрими господарями ви будете почувати себе у цьому затишному класі, дбайливо зберігаючи те, що зроблене вашими попередниками. Любіть свій клас, свою школу, своє місто, свою державу, свою Батьківщину.

 Ім’я України – як першеє слово,

Хто щастя країні своїй не бажав?

Розквітла держава – це наша основа,

Всіх, мрій і бажань, і майбутніх всіх справ.

Цвіти, розцвітай буйним цвітом, країно!

Для тебе мій подих, для тебе мій труд,

Моя Батьківщина, моя Україно,

Хай доля та щастя тебе не минуть!