Сайт вчителя математики Ткачук Інни Володимирівни
 
Якщо вас турбують педагогічні проблеми, цікавлять нові методичні прийоми, приваблює розмаїття шкільного життя або ви бажаєте знайти щось корисне, то я рада вітати кожного на сторінках мого сайту.
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Besucherzahler
счетчик посещений

Я люблю Україну!

ГРА «Я ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ!»

Мета: виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини - України, її символів, традицій, обрядів, почуття глибокої поваги до предків, своїх рідних і близьких, творчу самостійність і відповідальність, уміння самоорганізовуватись, вміння працювати командою, сприяти розвитку творчої особистості.

Епіграф. Хто зберіг любов до краю і не зрікся роду, тільки той віддав всю душу, все, що зміг, народу.

Хід уроку.

I. Організаційний момент.

Вчитель.  Доброго дня шановні учні та гості! Сьогодні у нас виховна година- гра на тему:"Я люблю Україну!"

Ми живемо в Україні, в краю, невимовно багатому на чарівні кольори і краєвиди, на дивовижні пісні, на чудову милозвучну мову, якою можна передати все на світі, описати красу і велич рідного краю. Рідною українською мовою можна висловити найпотаємніші почуття і думи, мрії кожної людини.

Перш ніж розпочати нашу гру, я хочу представити Вам шановне журі.

Запрошую наших ведучих.

Виходять ведучі в національних костюмах.

Ведуча. Україна - рідний край, золота, чарівна сторона. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди , щоб висловити свою гарячу любов до рідного краю, де народились і живуть. З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її лани широкії, гаї зелені, про тихі ріки та озера.

Ведучий. Хай сьогоднішня гра відкриває перед вами, друзі, розум, мудрість, щедрість, гумор нашого талановитого народу. Розпочинаємо нашу гру з представлення команд. Слово надається 1 команді

Капітан першої команди. Назва нашої команди - «Козаки». Наш девіз:

Ми – веселі козаки!

Ми – розумні і меткі!

Кращими будемо, перемогу здобудемо!

 Святою для кожної людини є земля, де вона зробила перший крок, вимовила перше слово, почула мамину пісню-колисанку, пішла стежиною до школи. Ці почуття вічні. 1-й учень. Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води.

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

2-й учень. Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічну живу і нову,

І мову її солов'їну.

3-й учень. Любити Вітчизну, любити завжди

Поля її росні, зелені сади

І їй не жаліти за дні молоді

Ні крові у битві, ні поту в труді.                       

Любити Вітчизну, любити завжди

І села її і її городи,

І їй всі бажання, пориви й думки

На світлій дорозі у світлі віки.

Ведучий. Дякую першій команді.

Ведуча. Слово надається другій команді.

Капітан другої команди. Наша команда має назву «Лицарі країни». Наш девіз:

Лицарі країни сильні і сміливі

Славу й перемогу ми здобудемо нині.

Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір'я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.

1-й учень. Що таке Батьківщина?

Під віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

1-й учень. Дужі руки у тата,

Під тополями хата,

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця.

1-й учень. Серед лугу лелека

І діброва далека,

І веселка над лісом,

І стрімкий обеліск.

Ведуча. Дякую другій команді.

Ведучий. Ми живемо в Україні. Це наша держава, це наша Батьківщина. Батьківщина - це край, де здавна звучить наша рідна мова і материнська пісня.

Ведуча. Україна - це безкраї лани пшениці, квітучі поля льону, вишневі сади. Це гори Карпати і степи Слобожанщини. Це широкий Дніпро - Славутич, який несе свої води в Чорне море.

Ведучий. Тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Розпочинаємо перший конкурс - розминка.

Конкурс «Розминка»

Ведуча. Перше завдання. Командам необхідно перекласти на українську мову фразу з російської.

Погружаться в работу (занурюватися в роботу)

Пам'ять отшибло         (памороки забило)

Кто би то ни бьіл         (хто б не був)

Легок на помине (про вовка промовка)

Влачить жалкое существование    (животіти)

Лед тронулся      (крига скресла)

Ее лыком шит ( не в тім’я битий).

Не найти днем с огнем – (і вдень зі свічкою не знайдеш).

Конкурс «Дай відповідь»

Ведуча. Друге завдання. Дайте відповідь на запитання.

Свято проводів зими називається - масляна. А як називається свято зустрічі зими?

·        Новий рік

·        Встрітенька

·        Покрова.

Ведуча. Свято зустрічі зими називається - Покрова. В народі це свято відзначається

восени. Це пора, коли вже урожай зібраний і засипаний у комори, а поля засіяні

озиминою. За станом погоди на Покрову передбачали, якою буде зима.

Ведучий. Якщо в цей день вітер з півночі, то зима буде холодною, якщо з півдня - теплою. Коли на Покрову не випаде сніг на землю, то не буде його і в листопаді.

Ведуча. Якщо до Покрови журавлі не відлетіли у вирій, то зима наставатиме поволі.

Ведучий. А тепер  друге запитання.  

·        До чого прив'язали Галю в українській народній пісні?

·        До сосни косами

·        Під вербою, коло хати

·        До каменя, над струмком забутим.

Ведучий. В пісні співається так:

Везли-везли Галю темними лісами

Прив'язали Галю до сосни косами.

Конкурс «Яка це область України»

Ведуча. Третє завдання. На дошці зображена карта України. Яка область зафарбована червоним кольором?  

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий. Знайдемо правильну відповідь.

 

Ведучий. Підведемо підсумки перших конкурсів. Слово надається шановному журі.

Ведуча. Яке це диво — українська народна пісня! Кого тільки не полонила її вічна краса. Українська пісня — то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу й натхнення.

Ведучий. Наступне завдання для команд дозволить їм отримати додаткові 2 бали. Потрібно вгадати назву пісні, мелодію якої ви зараз прослухаєте.

(Звучить пісня.)

Ведуча. Українська мова багата не тільки в піснях. Яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.

Ведучий. Продовжуємо нашу гру. Конкурс капітанів. Капітанам команд потрібно назвати   прислів'я чи приказку про предмет, який я покажу.

Конкурс «Я знаю прислів’я»

Предмети: книга, голка, нитка, вареник, сіль, хліб,

« Прислів’я та приказки ».

Ведучий. Народна мудрість є наставником усіх, хто вчиться і хоче бути освіченою людиною. Отож, ви маєте чудову нагоду долучитися до скарбниці мудрості, збагатившись знаннями — перлинами народної мудрості.

Прислів'я та приказки — це короткі влучні образні вислови, часто рифмовані, в яких передано життєвий досвід народу. Недарма про них кажуть: «Прислів'я вчить, як на світі жить».

Ведуча. А тепер пропоную командам продовжити прислів’я чи приказку.

Не кажи: «Не вмію!», а кажи … ( навчусь).

Хочеш їсти калачі - ….( не сиди на печі).

Правда і в морі не втоне, і в вогні( не згорить).

Зробив діло – …( гуляй сміливо).

З ручаїв – ріки,  з книжок …( знання).

Брехуна впізнаєш по очах, а осла ( по вухах).

У страху … ( очі великі).

Не хвались, а …( вчись).

Без охоти, нема … ( роботи)

Розум без книги,  як птах…( без крил).

З ручаїв — ріки, з книжок ... (знання.)

Розум без книги, як птах ... (без крил.)

Книга не пряник, а дітей ... (до себе манить.)

І від малої мурашки може бути ... (велика користь.)

На сонці тепло, а біля ... (матері добре.)

Птах радіє весні, а дитя — ... (матері.)

Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною ... (коли росте.)

Всяк правду знає, та не всяк ... (про неї дбає.)

Заздрощі добра ... (не навчать.)

Хліб-сіль їж, а ... (правду ріж.)

Ведуча. Дякуємо командам. . Прагніть, щоб ваша мова була емоційною, образною, багатою. А такою її роблять фразеологізми, крилаті вислови, прислів'я та приказки, що втілюють у собі досвід усього народу.

Ведуча. Підведемо підсумки конкурсу. Слово надається шановному журі.

Ведучий. Україна. Кожна країна світу обов'язково має свої символи. А що означає слово «символ»?

Ведуча. Символ - це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле,      прагнення  народу.

Символіка - своєрідна візитна картка країни, вона ніби представляє її, підтверджує її існування. Народні символи - це наші святині.

Ведучий. Наступний конкурс називається Народні символи. Групам було задано домашнє завдання підготувати вірші, повідомлення, легенди про наші святині. Слово надається команді «Козаки».

 Виступ команди «Козаки».

Калина — найулюбленіша в Україні рослина. Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.

Калиною прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі ставили букет із гілочок дуба та калини. І на весільному рушнику вишивали калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності.

З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам- немовляткам робили колисочку із калини.

Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. Це було в той час, коли на Русь нападали орди татарські. Одного разу в одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих молодих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники: побачили цих красунь і почали їх ловити, щоб продати в Цар-городі. Дівчата, щоб не потрапити в неволю, почали тікати на болота і там потопились.

На тому місці, де загинули українські дівчата, виросло дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу вроду порівнюють з калиною. Про цей чарівний кущ складено безліч пісень, віршів і приказок.

 Калина - це пам'ять. Пам'ять про матір, найдорожчу людину в світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому. За традицією на могилах загиблих садили калину. Калина - це і символ про неньку - Україну, свою домівку.

Говорила мати: «Не забудься, сину,

Як будуєш хату, посади калину.

Білий цвіт калини — радість України,

А вогняні грона — наша кров червона.

Зоряна калина і краса, і врода

Нашої країни — нашого народу».

— Пам'ятаєш, сину, що казала мати:

«Посади калину в себе біля хати».

Ведуча. Дякуємо команді «Козаки». Слово надається команді «Лицарі країни».

Виступ команди «Лицарі країни».

Український рушник! Хто з вас не бачив його? Він пройшов крізь віки і зараз символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, з покоління в покоління. А який він гарний! Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходилось жодне сімейне свято. Найбільше обрядових сюжетів пов'язано з рушником.

Рушники — це обереги від усього злого, що може зайти в дім. «Хай стелиться вам доля рушниками» — бажали людям щастя.

Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять: «тримай хаточку, як у віночку, а рушник на кілочку». І ще «хата без рушників, як родина без дітей». І сучасну, і традиційну оселю в Україні важко уявити без рушників. Тчуть їх і вишивають ще й досі. Для прикрашення інтер'єру оселі, для домашнього затишку, просто так, для душі. Узори на рушниках - то давні забуті символи: ромб з крапкою посередині - засіяна нива, вазон чи квітка - світове дерево од неба до землі, людська фігурка, немов з дитячого малюнка, - знак берегині, богині хатнього вогнища. А подивіться, де висять рушники. Над вікном і над дверима, на покуті - це обереги од усього злого, що може зайти в дім. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як без пісні, не обходяться народження, одруження людей, ювілейні урочистості.

Моя бабуся гарно вишиває,

 Цвітуть на полотні троянди й виноград,

Розмай калиновий там грає,

І дивні птахи щебетять.

Навік з'єдналось чорне і червоне —

Мойого краю гордість і краса.

Душа народу — малинові дзвони,

Його веселка і його сльоза.

Рушникове обличчя веселе

Обпліта коровай на столі,

Закликає гостей до оселі,

Випромінює щедрість землі.

Рушничок на столі — давній звичай,

Ним шлюбують дітей матері,

Він додому із далечі кличе,

Де в калині живуть солов'ї.

Він простелений тим, в кого серце

Не черствіє й дарує тепло.

Хай цей символ сусідиться вічно,

В нашій хаті на мир, на добро.

Ведуча. Дякуємо команді «Лицарі країни». Бережіть, шануйте, любіть обереги, вивчайте традиції свого народу, адже ми - українці, пишаймося цим. Слово для підсумків конкурсу надається шановному журі.

Ведучий. А тепер музична пауза, яка дозволить командам отримати додаткові 2 бали.

(Звучить пісня).

Ведучий. Підсумок підведе шановне журі.

Ведуча. Національний костюм є виявом національної самосвідомості. Він створює художній образ, втілює естетичний ідеал нації. Костюм складався протягом століть, тому втілює в собі й історію нації, її національні цінності.

Ведучий. В черговому конкурсі команди повинні розповісти про дівочий та чоловічий національний костюм. Це було їхнім домашнім завданням.

Ведуча. Запрошуємо команду «Козаки».

Виступ команди «Козаки».

В цілому традиційний костюм українців можна назвати цілою скарбницею духовної культури народу, що притаманними їй специфічними способами відбиває його національний характер. національні цінності. Традиційне вбрання розкриває глибинне коріння історії українського народу, пов'язане з ранньослов'янським періодом, а особливо з найвищими досягненнями культури Київської Русі.

Різноманітний і барвистий був народний костюм. Жіночий одяг складався з вишитої сорочки і незшитого одягу. У прохолодну погоду носили безрукавки. Дівчата заплітали волосся в коси, укладаючи їх навколо голови та прикрашаючи стрічками, квітами або надягаючи на голову вінок із паперових квітів, строкатих стрічок. Жінки носили різні чіпці, рушникоподібні головні убори, пізніше - хустки.

Я хочу розповісти про дівочий костюм, який носили на Київщині в кінці XIX та на початку XX ст.

Сорочка доморобного полотна з уставками, стоячим коміром. На уставках, підполиччі та рукавах червоно -чорно-зелена вишивка. Керсетка коротка «до стану», з фабричної шерстяної тканини, з вишитим наріжником — кутом правої поли. Спідниця байова з «перцями», фартух з закладками та вишитою лиштвою. До вінка прив'язані різноколірні стрічки. Прикраси: різноколірне намисто, каблучки, сережки. Черевики чорного кольору з зеленими шнурками.

Жіночий костюм мав такі деталі:

Запаска - старовинний український жіночий одяг, що складається з двох окремих полотнищ вовняної тканини із зав'язками у верхній частині; ще - фартух, який носять із спідницею чи плахтою.

Керсетка - жіноча безрукавка з легкої тканини, спереду прикрашена вишивкою.

Кептар - хутряна безрукавка, прикрашена кольоровим шнуром, вишивкою, металевими ґудзиками.

Плахта - старовинний жіночий одяг типу спідниці, що складається з двох пілок картатої вовняної тканини, зшитих до половини.

Юпка - верхній одяг жінок, що своїм виглядом нагадує свиту, але шиється з китайки, без коміра.

Очіпок - старовинний головний убір заміжньої жінки у вигляді шапочки. Чільце - обручик, брамка, оздоблена перлами, самоцвітами, одягається над чолом. Ґердани - шийні прикраси з бісеру.

Дукати - золоті монети, нанизані на нитку разом з намистом.

Згарда - намисто з литих мідних хрестиків, нанизаних на ремінчик, шнурок або дріт. Дробинка - намисто, виплетене у вигляді стрічки з дрібних кольорових намистинок - «пацьорок».

 Національний одяг описується в творах та віршах. Я хочу прочитати вірш І.Гнатюка.

Український козачок.

А у нас сьогодні свято,

Дуже весело мені,

Зараз буду танцювати

В українському вбранні.

У святковій вишиванці,

У коралях і стрічках,

Вийшла взута у сап'янці

На високих каблучках.

Ведуча. Дякуємо команді «Козаки» та запрошуємо «Лицарі країни».

Виступ команди «Лицарі країни».

Невід'ємною ознакою українського традиційного костюма є комплексність. Основними складниками комплексів убрання були натільний, поясний (стегновий), нагрудний і верхній одяг; особливу роль у комплексі відігравали головні убори, пояси, з'ємні прикраси, взуття. Кожний із компонентів виконував своє призначення, відрізняючись матеріалом, конструкцією, орнаментально-колористичним вирішенням, оздобленням, а також способом носіння та з'єднання одного з іншим. Деталі костюма варіювалися залежно від різних побутових ситуацій, характеру праці, звичаїв, обрядів, сезону.

Чоловічий костюм складався з сорочки (з вузьким стоячим коміром зі шнурком), заправленої в широкі або вузькі штани, безрукавки та пояси. Головним убором служили влітку солом'яні брили, іншим часом - повстяні або каракулеві, часто так звані смушкові (зі смушків), циліндроподібні шапки.

Я розповім про парубоцький костюм, який носили на Полтавщині в кінці XIX та на початку XX ст.

Поликова сорочка домотканого полотна з широкими рукавами. Шви розшиті сірою лляною ниткою. Такою ж ниткою зроблена мережка на пазусі та низках рукавів. Штани вибійчані «наддніпрянського» типу на очкурі. Пояс тканий, широкий, червоно-зелений. Чоботи-«витяжки» з низько відрізаними халявами («чирики»).

Національний чоловічий костюм має такі деталі:

Сорочка - натільна білизна або одяг для верхньої частини тіла, що надягають поверх білизни.

Кептар - хутряна безрукавка, прикрашена кольоровим шнуром, вишивкою, металевими ґудзиками.

Жупан - старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром, що був поширений серед заможного козацтва.

Кожух - верхній зимовий одяг із великим коміром, пошитий з овечої шкури хутром до середини.

Свита - старовинний верхній і чоловічий одяг з домотканого сукна. Бриль - головний убір із широкими полями; капелюх.

Мені подобається як в своєму вірш Вадим Крищенко написав:

 Мама вишила мені

Квітками сорочку.

Квіти гарні, весняні:

- На, вдягай, синочку.

В нитці - сонце золоте,

Пелюстки багряні.

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся.

Підійду і обійму

Я свою матусю

Ведуча. Дякуємо команді. Надаємо слово для підсумків шановному журі. Відгадай пісню.

(Звучить пісня.)

Конкурс  « Допоможи команді».

Ведуча. Пропонуємо вболівальникам дати  відповідь на запитання і заробити команді додатковий бал. Просимо по одному вболівальнику від кожної команди вийти на сцену.

«Мазниці»  -  це……

1.     Хати  які змазуються сумішшю навозу та соломи.

2.     Чорні баранячі шапки з суконним дном.

3.     Засіб який наносили жінки замість крему.

 «Гадючки» -  це …

1.     Різновид змій .

2.     Назва жінок яки мають тяжку вдачу.

3.     Орнаментальні мотиви у вигляді півкіл, що виходять по обидва боки симетрично.

 Підведення підсумків.

Батьківщино, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна.

Ти, як мати найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша,

Ти і взимку найтепліша –

Наша отча сторона.