Свято Першого уроку для учнів 5 класу
Мета: розширити знання дітей про Україну — рідну Батьківщину; формувати громадянські якості учнів: патріотизм, людяність, працьовитість; виховувати любов до рідного краю, його традицій, історії.
Обладнання: державні символи України (плакати); на столі на вишитому рушникові коровай, букет з квітами з рослин-символів України.
Хід уроку
Вчитель. На Україні люди всі гостинні,
Ці звичаї живуть у нас в віках
І дорогих гостей завжди стрічають
Хлібиною в барвистих рушниках.
Запрошую я всіх на наше свято
Де щиро рада гостей привітати.
Тож хлібом-сіллю друзів зустрічаю,
Хай в кожній хаті будуть короваї!
Дорогі діти, батьки, гості! Дозвольте щиро привітати вас із цим чудовим і незвичайним святом - Днем Знань ! У цей самий час усі учні України сіли за шкільні парти, щоб почати новий навчальний рік і штурмувати нові вершини знань, які стануть потрібними кожному у житті.
Україна — це наш рідний край, дорога і мила Вітчизна, земля, де ми народились, уперше побачили і пізнали світ, почули колискову пісню, рідну мову, відчули любов і ласку. Це наша найдорожча у світі Батьківщина. Вона для кожного з нас одна, як і мама, бо
"Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину".
Так писав у своїх віршах відданий син України В. Симоненко, патріот і справжній мужній громадянин. Як і рідну матір ми не вибираємо, так і Батьківщину людина не вибирає, але прикипає до неї всім серцем, як і до рідної неньки, проймається великою і світлою любов'ю на все своє життя. От і ми почнемо нашу дорогу до знань з любові до рідного краю, з тих найвищих на землі почуттів, без яких немислиме життя.
Учень 1. Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій став,
На стежині сонце я зустрів,
Привітав його і запитав:
Всі народи бачиш ти з висот,
Всі долини і гірські шпилі.
Де ж найкраще місце на землі?
Сонце посміхнулося здаля:
Правда, я все бачу з висоти.
Всі народи рівні. А земля
Там найкраща, де родився ти!
Вчитель. Наша рідна Україна живе. Вона цвіте калиновим цвітом, молодіє вербовими гілками, співає солов'їним голосом і говорить своєю рідною мовою. Як тополя, гордо стоїть серед Європи. І цей край ми повинні зробити найпрекраснішим. Бо це — наша рідна земля, яка дає нам силу, наснагу, життя.
Учень 2. Україно! Мій коханий краю!
Мати наша, рідна і свята!
Небо чисте над тобою маю,
Медом пива диха золота.
Ми з тобою завжди, Україно,
Ми з тобою разом повсякчас,
Поки б'ється в грудях серце вірне.
І допоки в душах жар не згас.
Вчитель. Ми повинні виховувати в собі високі почуття національної гордості та гідності.. Маючи і знаючи своє коріння, ми — нація, гідна шани і подиву, яку шалені вітри історії не знищили, що вийшла з усіх випробувань, зберігши свою мову, пісню, культуру, щоб передати новим поколінням. Кожен з нас — маленька часточка великого народу, великої родини. І коли наші спортсмени здобували медалі на Пекінській олімпіаді, вдало виступали на конкурсі «Євробачення» Руслана, Ані Лорак, злітав найбільший літак у світі «Руслан» , створений українськими конструкторами, ми всі відчували гордість і радість за нашу незалежну державу і радо вітали синьо-жовтий прапор , що високо піднімався у небо, промовляючи усьому світові «Є така держава – Україна!».
Учень 3. Віддавна народи світу
Мають власні прапори,
Наче долю горду й світлу
Піднімають догори.
В будь-якій чужій країні
Я завжди усім казав:
— В мене прапор жовто-синій...
Це колосся й небеса.
З'єднуй фарби — жовту й синю
У гармонію одну:
Хліб дарує людям силу,
Небо — віру і мету.
Вчитель. Прекрасно сказано про державні символи України у легенді.
Давно-давно колись жила собі жінка. І було у неї три сини. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Попідростали і вирішили піти у світ.
- Мамо, довкола так багато несправедливості., людського горя. Піду я, допоможу кожному, кого спіткало біда.
- Ну що ж, сину, йди, - сказала йому мати, - та пам'ятай рідну домівку, землю, на якій ти зростав.. І подарувала йому вінок, сплетений з вербового та калинового гілля, прикрашеного трьома золотими колосками із батьківського поля .
Минув час, і завдяки своїй доброті та щирості, вмінню допомогти ближньому став старший син великим князем, а вінок, котрий подарувала йому мати, перетворився на золоту трьохпроменеву корону, що зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя. Дали першому синові ім'я Тризуб, а знак, подарованому йому матусею, назвали гербом.
Учень 4. Золотий тризуб на блакитному тлі - символ влади. Він зустрічається ще з часів Київської Русі, зокрема на монетах Київського князя Володимира Великого. Герб - це частина корони, яку носили київські князі. Чому саме тризуб вважають гербом України? Мабуть, тому, що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. У багатьох казках ви знайдете розповіді про три бажання, три дороги... А ще у тризубові відображено триєдність життя - це батько, мати, дитя, які символізують собою Силу, Мудрість, Любов.
Наш герб — тризуб, це воля, слава, сила.
Наш герб — тризуб. Недоля нас косила,
Та ми зросли, ми є, ми завжди будем.
Добро і пісню несемо ми людям.
Вчитель. Настала черга середнього сина.
- Пустіть мене, мамо, світ подивитися. Я багато чому навчився, а ще більше чому хочу навчитися. Я хочу поділитися мудрою порадою з добрим людом і пізнати світ. Гірко було матері прощатися із середнім сином, та така мабуть доля її дітей. Із золотого проміння вранішнього сонця і блакиті синього неба зіткала ненька святковий одяг, щоб назавжди він запам’ятав безхмарне небо над своєю домівкою. Дала в дорогу цей жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними ділами син прославляв свою землю, а мудрістю дивував людей усього світу. І став середній син мудрим правителем, за порадою до якого йшов звідусіль люд. А ім’я йому дали за незвичайне вбрання - Прапор.
Учень 5. Національний прапор України - це синьо-жовте полотнище. Синій - це колір неба, води, миру, а жовтий - колір хліба, життя.
Прапор — це державний символ,
Він є в кожної держави.
Це для всіх — ознака сили,
Це для всіх ознака слави.
Синьо-жовтий прапор маєм:
Синє — небо, жовте — жито.
Прапор свій оберігаєм,
Він святиня — знають діти.
Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дужі і єдині.
Ми навіки вже — народом
Українським є в Україні.
Вчитель. А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мати своєму наймолодшому подарувала соловейків голос. І одержав син за свою пісню , величний спів ім'я Гімн.
Учень 6.З давніх-давен люди в урочистих обставинах виконували хвалебні пісні, які з часом стали називатися гімнами, але з ширшим змістом та ідеями.
Слухаючи Гімн Батьківщини, ми завжди згадуємо історію свого народу і сповнюємося гордістю за його бойові та трудові досягнення.
Слова палкі, мелодія врочиста.
Державний гімн ми знаємо усі.
Для кожного села, містечка, міста
Це клич один з мільйонів голосів.
Це наша клятва, заповідь священна,
Хай чують друзі й вороги,
Що Україна вічна, незнищенна,
Від неї ясне сонце навкруги.
Вчитель. Ось і підійшла до кінця наша казка. З того часу ідуть поруч три брати - Тризуб, Прапор, Гімн і прославляють рідну неньку.
Учень 7. Україно моя барвінкова,
Я переконаний твердо у тім,
Що мені усміхнулася доля
Народитись під небом твоїм
Вірний цьому святому куточку,
Де сади — не сади — вишняки,
Мережкову вкраїнську сорочку
Одягну у далекі шляхи.
Учень 8. Я пройду по твоїх росянистих
Незабутих козацьких степах,
Де Чумацький возами повиснув,
Де сам день чебрецями пропах.
Рідна земле, моя Україно,
Знаю житимеш ти у віках,
І цвістиме довічна калина,
Буде небо купатись в житах.
Учень 9. Ми розправимо крила у леті —
Не здолають нас люті вітри,
Бо на сонячній нашій планеті
Українські цвітуть кольори.
Відродився прадавній наш корінь,
Голос предків озвався в мені,
Засвітились провісниці зорі,
Усміхаючись нашій весні.
Для нас ти одна і рідна, і єдина.
Ми зробим все, щоб ти завжди цвіла.
Вчитель. На олімпіаді у Сочі брали участь тисячі спортсменів із сотні країн світу. А скажіть-но будь-ласка, як можна розпізнати, що цей спортсмен належить тій чи іншій державі? Чим відрізняються представники однієї держави від іншої ?
(Мовою, національною кухнею, одягом, фольклором, характером, побутом, традиціями, звичаями і т.д.)
А чи добре ви знаєте свою мову, традиції, звичаї, кухню….? Я пропоную у веселому змаганні перевірити сої знання у конкурсі «Чи добре знаєш ти свою країну ?».
(Дітей об’єднуємо у команди за допомогою жеребкування.).
1 конкурс. Командам пропонується придумати назву, девіз.
2 конкурс «Народне свято». Назвіть народні свята, опишіть святкування одного з них.
3 конкурс « Скоромовка». Швидко проказати задану скоромовку
Скоромовка
На город заліз гарбуз,
У землі засів, загруз.
Налетіла враз гроза
Й намочила гарбуза.
Змочив лоба той гарбуз:
- Ох, забув узять картуз.
1 весела перерва.
Учень 10. Працьовитий Микита
В школі твір писав Микита:
«Вся сім'я в нас працьовита!
Ми виконуєм в суботу
всі улюблену роботу:
Тато з гайковим ключем
дзенькає під «Москвичем»,
Мама щіткою і милом
в хаті вікна всі помила,
Й, запаливши в кухні газ,
варить борщ смачний для нас.
Дружно всі у нас працюють!
Я також не ледацюю!
Я роблю для кабана
шкоринки із кавуна!»
Учень 10. Хитра лічилка
Гриць до хлопців: «Я для вас
Гру-лічилку склав — це раз!
Незвичайна і нова, це вже, хлопці, буде два!
Трішки хитра, це вже три!
Приступаємо до гри!
Вані — грушу обкопати,
Юрі — з річки поливати,
Толі — гусінь оббирати,
Вові — груші позбирати...
А кого я не назвав —
Всім на грушу лізти!»
«А тобі що?» — Клим спитав.
«Що? А груші їсти!»
Учень 12. Логічна відповідь
Про бактерії, мікроби мова йшла у класі.
На завершення учитель запитав у Васі:
«Перед тим як з'їсти груші, треба що зробити?»
Вася смачно посміхнувсь: «Звісно... натрусити!»
Учень 13. Я без діла не сиджу
Доки мама пиріжки ліпить безупинку,
Я без діла не сиджу — пробую начинку.
Зів я сиру зо три ложки,
І калини з їв я трошки,
Потім сливу скуштував,
Жменю ягід в рот поклав.
Вже готові пиріжки, їсти б, доки свіжі,
Та стомився я так, що вже не до їжі!
4 конкурс «Хто більше». Командам пропонується назвати якомога більше прислів’їв, приказок.
5 конкурс « Співуча Україна».Командам пропонується переспівати команду суперників. Додаткові бали команда отримає за допомогу батьків. ( Виконання колискової)
2 весела перерва.
ТЕАТР-ЕКСПРОМТ
Запросіть охочих узяти участь у театрі-експромті. Розподіліть ролі: кошеня, 2 сороки, папірець, вітер, ґанок, сонце тощо. Коли дозволяє час, можна провести репетицію.(Текст сценки читає ведуча, актори-учасники зображують).
Сьогодні кошеня вперше вийшло з дому. Був теплий літній ранок, сонце розкидало свої промені на всі боки. Кошеня всілося на ґанку і стало мружитися на сонці. Раптом його увагу привернули дві сороки, які прилетіли і сіли на огорожу. Кошеня поволі сповзло з ґанку і почало підкрадатися до птахів. Сороки стрекотали без угаву. Кошеня високо підстрибнуло, але сороки фуркнули. Нічого не вийшло. Кошеня стало озиратися навсібіч у пошуках нових пригод. Дув легкий вітер і гнав по землі папірець. Папірець голосно шарудів. Кошеня схопило його, трохи подряпало, покусало і, не знайшовши в ньому нічого цікавого, відпустило. Папірець полетів далі, підхоплений вітром. І тут кошеня побачило півня. Високо піднімаючи ноги, той поважно крокував двором. Потім зупинився, залопотів крилами і проспівав свою дзвінку пісню. З усіх боків до півня збіглися кури. Недовго думавши, кошеня кинулося в зграю і схопило одну курку за хвіст. Але та курка так боляче дзьобнула кошеня, що воно нестямно заволало і побігло назад на ґанок. Тут на нього чекала нова небезпека. Сусідський цуцик, припадаючи на передні лапи, голосно загавкав на кошеня, а потім спробував його вкусити. Кошеня у відповідь злісно зашипіло, випустило кігті і вдарило собаку по носі. Песик утік, тужливо скиглячи. Кошеня відчуло себе переможцем. Воно почало зализувати рану, нанесену куркою. Потім воно почухало задньою лапкою за вухом, розтягнулося на ґанку у весь свій зріст і заснуло. Що йому снилося, ми не знаємо, але воно чомусь увесь час смикало лапою і ворушило вусами уві сні. Так закінчилося перше знайомство кошеняти з вулицею.
6 конкурс «Відгадай загадку»
1 Як не віриш — перевір,
на мені — дванадцять шкір,
А гризнеш — в сльозах полинеш,
бо зовусь я ...(цибулина).
2. Що за грона висять і на сонечку блищать,
Прикрашають кожен сад? Це — солодкий ...(виноград).
3. Подивіться, що за пан! Він смуглястий, як кабан,
Любить всяк його ласун. Це солодкий, що? (Кавун)
4. Ми зеленої всі масті, всі довгасті і смугасті,
Прив'язали нас в рядках на зелених ланцюжках.
Гарбуза ми всі синочки. Звати як нас? (Огірочки)
5.Він поважний і огрядний, він червоний і смачний,
Виглядає як сеньйор. Хто це, діти? (Помідор)
6.Мене смажать, мене варять, хоч отрутою і кроплять,
Всі мене їдять і хвалять, бо звуся я …(картопля).
7. В темній я живу коморі, а коса моя надворі,
Гарбузова я сестриця, мене звати ...(морквиця).
8. Ми цукрові, ми кормові, є брати у нас столові.
В полі ми зросли рядками. Люди звуть нас ...(буряками).
8. Вузлувата і листата, а доспіє — головата,
На нозі стоїть одній, сто сорочечок на ній. (Капуста)
9.Я кругленька, червоненька, з хвостиком тоненьким,
На городі мене рвуть і до столу подають. (Редиска)
10.Червоний Макар по полю скакав, а в борщ попав. (Перець)
11. Що то за голова, що лиш зуби й голова? (Часник)
12. Кругла, а не місяць, біла, а не борошно, з хвостиком, а не миша. (Редька)
3 весела перерва.
Учень 14. У кафе
В Київ приїхала я із села,
Мрія давнішня сюди привела.
Довго гуляла святковим я містом,
І захотілося смачно поїсти.
От і кафе (проходить, сідає за столик).
Кличу офіціанта: » «Борщ український, будь ласка, подайте,
Склянку узвару і вареники з м'ясом».
-~Пані, ну що ви! Кафе в нас сучасне.
Ось вам стейк, гамбургер, чизбургер, піцца...
— Що то він каже? І як воно їсться?
— Фанта, мірінда, є спрайт, кока-кола,
Пийте бонакву. А ось пепсі-кола.
Ще є й солодощі — тільки для вас: Ківі, пікнік, помаранч, спікере, марс.
— Може, він лається? (Тихенько про себе)
— Прошу, сідайте!
— Ой... Щось погано... Водички подайте!
Хто його знає, чим він нагодує (вбік каже).
— Дякую. Вибачте, завтра зайду я.
Хоч би мені ті слова переклали.
Швидше додому! До хліба із салом!
Рідне, своє, зрозуміле й смачне...
Більше в кафе не затягнеш мене.
Учень 15. Коли б я був головним держави. (З народного гумору)
Коли б я був головним держави
Багато б дечого зробив.
Зробив би так, щоби жилося всім людям добре,
Поставив би я скрізь дерева
З медових пряників самих,
І ніжки з холодцю свинячі,
щоб з часником росли на них.
Замість лози росли б ковбаси,
А листя все було б — млинці,
Земля була б з самої каші
та з добрих свіжих потрохів.
Ставки б з сметаною стояли.
З лемішки з салом береги,
В ставках вареники б стирчали:
товсті, гарячі та пухкі...
Усі криниці — з добрим квасом,
Та й на печі, щоб не ходить,
А ми б сиділи та й гойдались.
Мов діти в люльці уночі,
Спокійно б раю дожидались,
задерши ноги на печі...
Ну, годі!.. Треба б замовчати,
Щоб хтось ще шиї не набив...
Коли б я був головним держави,
Усе б дочиста це зробив.
7 конкурс «Коли б я був головним держави»
Учням пропонується розказати міні-проект президентської програми
Підведення підсумків, вручення призів.
Вчитель. Ось на вишитому рушникові лежить духмяний хліб – основа людського життя, символ достатку і процвітання народу. За звичаєм хліб на вишитому рушникові як символ любові, щедрості та щирості української душі дарують людям, яких цінують, поважають, дорогим гостям та добрим друзям.
А сьогодні я дарую вам, діти, цей хліб на вишитому рушникові, щоб завжди легкою була ваша дорога у світлу Країну Знань, щоб ви були здорові, щоб синє небо над вашими головами завжди було безхмарним і мирним, а поміж людей, що вас оточують , завжди панували любов, взаєморозуміння, злагода. І щоб ви завжди пам’ятали: ви діти рідної милої України зі своїми звичаями, традиціями, легендами і казками, зі своєю чистою, як роса, багатою як земля рідною мовою.
А ще я сподіваюсь, що від цієї хвилини не бажаними гостями, а добрими господарями ви будете почувати себе у цьому затишному класі, дбайливо зберігаючи те, що зроблене вашими попередниками. Любіть свій клас, свою школу, своє місто, свою державу, свою Батьківщину.
Ім’я України – як першеє слово,
Хто щастя країні своїй не бажав?
Розквітла держава – це наша основа,
Всіх, мрій і бажань, і майбутніх всіх справ.
Цвіти, розцвітай буйним цвітом, країно!
Для тебе мій подих, для тебе мій труд,
Моя Батьківщина, моя Україно,
Хай доля та щастя тебе не минуть!