Якось восени два брати
В ліс пішли гриби збирати.
Та ні Віктор , ні Микола
В лісі не були ніколи
Без батьків, але ці хлопці
Думали, що вже дорослі.
От і вирішили браття
Розпалити там багаття,
Напекти картоплі й сала –
Запаслись його не мало,
І в футбола там пограти,
І пісні ще поспівати,
Ще й грибів там назбирати
(Це сюрприз для мами й тата),
Тобто добре відпочити
Спланували собі діти.
Та мандруючи стежками
Хлопці раптом заблукали…
Що робити? Куди йти?
Вихід з лісу як знайти?
Довго хлопці ці блукали,
Сто разів «А-у!» кричали,
Заморилась, зголодніли –
Ось так в лісі «відпочили».
Вже не раз пошкодували,
Що нікому не сказали
Про прогулянку до лісу.
Хочеться додому, в місто
Скоріш дітям повернутись
І про мандри ці забути.
А тим часом дуже швидко
Потемнішало й не видно
Жодної стежини стало.
« От тепер ми вже пропали» -
Так подумали хлоп’ята.
Спробували вже багаття
Розпалити, та не вийшло.
Засмутились хлопці більше.
І не знали друзі-брати
Порятунку де чекати.
А тим часом мама й тато
Хлопців почали шукати
В «101» телефонували
Про біду свою сказали,
Бо батьки вже здогадались,
Куди діти їх зібрались,
І у службі МНС
Пошуковий йшов процес.
Бо мета їх – працювати,
Із біди всіх рятувати,
Справу добре свою знають,
Всім завжди допомагають,
Ризикнуть своїм життям
Ради інших і затям
Що не задля грошей, слави
Долю люди цю обрали,
А щоб кожен, я і ти
Не зазнав в житті біди.
Тож загони працювали,
Хлопців цілу ніч шукали
І на ранок їх знайшли,
До лікарні відвезли
Зовсім змучених, замерзлих
Горе-мандрівників впертих.
Хлопці ці запам’ятали,
Як у лісі заблукали.
І біди щоб не шукати
Треба правила всім знати.
Без дорослих в ліс не можна.
Заблукати може кожний –
Знай куди телефонувати,
Що диспетчеру сказати.
В лісі щоб зорієнтуватись,
Треба розуму набратись.
То щоб вас не рятувати
Треба правила ці знати.
Анастасія Ткачук, переможець обласного етапу конкурсу-вікторини "Зробимо життя безпечним"