Деякі питання виховання

Проблеми виховання

Проблеми виховання дітей намагаються вирішити психологи та педагоги. Проводяться міжнародні конференції та симпозіуми. Однак навіть вони не допомогли вирішити найактуальніші проблеми виховання. Зламані тисячі копій, а єдино вірного рішення так і не було знайдено. Подивимося, що нам може запропонувати наука. Педагогіка виділяє чотири види виховання: диктат, невтручання, гіперопіка і співробітництво. Причому у вихованні дитини важливі вони всі. І тільки синтез усіх методів дозволить уникнути більшості проблем виховання дітей.

Диктат - це постійне придушення дорослими або старшими дітьми ініціативи та гідності молодших дітей. В результаті у дитини розвивається реакція опору. Якщо ж дитина слабкий, у нього розвивається помисливість, схильність до страхів, невпевненість, знижується самооцінка. Дитина починає настільки боятися покарання за невірний вчинок, що вважає за краще не робити нічого.

Невтручання - це система виховання, коли дитина фактично наданий сам собі. Батьки, практикуючі цей стиль, вважають, що у дитини відбувається розвиток самостійності, накопичення досвіду, відповідальності і без їх активного втручання. Роблячи помилки, дитина сама їх і виправляє. Поганий цей метод тим, що у дитини розвивається відчуженість від батьків, що призводить до ще більших проблем виховання. Недоотримали свою частку батьківської турботи і ласки, така дитина буває підозрілим, недовірливим.

Гіперопіка - це такі відносини, при яких батьки захищають дитину від усіх труднощів і при цьому всьому його забезпечують. В результаті формується незріла, егоцентрична, примхлива особистість, непристосована до самостійного життя. Також гіперопіка сприяє розвитку іпохондричних тенденцій. Оточений з дитинства турботою, дитина починає відчувати себе слабким в будь-якій ситуації, де потрібно приймати рішення. Часто при дорослішанні відбувається емоційний вибух, який призводить до проблем з однолітками і навіть до розриву з сім'єю.

Співробітництво - спосіб створення відносин в родині, заснованих на принципах об'єднання інтересів і цілей, спільної діяльності, підтримки, в тому числі і взаємної, у всіх починаннях і сферах діяльності. Основа виховання при такому підході - це «ми». Дитина при цьому досить самостійний, але завжди поруч знаходяться дорослі члени сім'ї, готові вчасно надати допомогу і підтримку, заспокоїти, розтлумачити незрозуміле. Такі сім'ї об'єднують сімейні цінності, спільні традиції. У таких сім'ях прийнято проводити спільні свята, разом працювати і відпочивати.

«Співробітництво» - це найбільш прийнятний тип виховання. Це визнається практично всіма педагогами та психологами.

Зазвичай у сім'ях відбувається зіткнення різних стилів виховання, що призводить до напруженості в сім'ї і несприятливо впливає на розвиток дитини. В знаходженні виходу з цієї ситуації і полягає головна проблема виховання. І як же бути батькам?

Перш за все, не варто вести війни між собою, відстоюючи свої методи виховання. Рекомендується звернутися до сімейного психолога або в дитячий реабілітаційний центр до профільного фахівця. Слід виробити свій, загальний стиль виховання, грунтуючись на узгодженої позиції. Не слід займатися експериментами. Чим більш послідовна буде ваша позиція, тим краще. Потрібно зібратися за сімейним столом викласти свою позицію, вислухати один одного. Варто визнати, що дитина - це особистість, і не варто намагатися вирішувати за його рахунок проблеми виховання дорослих. Добре буде, якщо ви згадаєте проблеми зі свого дитинства і обговоріть їх. Корисно буде обговорити книги з психології і вихованню дітей, статті з тематичних журналів. У наш час можна знайти безліч порад на тематичних форумах і конференціях в Інтернеті, присвячених проблемам виховання дошкільнят, школярів та дітей інших вікових груп.